Віктор Скуратовський, Олександр Барановський та Валерій Харчишин були ініціаторами і активними завсідниками таких співочих посиденьок, тому їх і можна вважати справжніми засновниками групи Second River – назва, яка прийшла в голову В. Скуратовському, а пізніше в 1998 була змінена на Другу Ріку, при підготовці до участі у фестивалі «Червона Рута ‘99». Восени 1996-го року на репетиціях почав з’являтися барабанник Олексій Дорошенко, котрий, в свою чергу, 1998-го року привів Сергія Біліченка, що замінив гітариста Тараса Мельничука. В такому складі група видає свій дебютник «Я Є», але вже в той час активну участь у роботі команди бере Сергій «Шура» Гера, який у 2003-му остаточно приєднається до ДР.

Так, без сумніву, «Я Є», що створювався від 1996 до 1999 років і був виданий восени 2000-го, мав неабиякий успіх. Але на тлі тодішнього становлення вітчизняного шоу-бізнесу він звучав доволі сміливо і дещо дивно. Та найвагомішою ознакою плити є її одвічна сучасність та існування поза часовим виміром, що підтвердило перевидання «Я Є» з новим записом на додачу «Не моя земля» у вересні 2005-го.

Як і годиться усьому довгоочікуваному, перша пісня з альбому «Я Є» - «Впусти мене», отримала належні ознаки створення, самоствердження та втілення. Так, нариси її як пісні зявилися ще у 96-98 роках: тоді вона мала назву «Light My Fire». Пізніше річ набула іншої гармонії, яка оздобила собою перший відвертий і україномовний текст групи. Впевненості композиції надала перемога на фестивалі «Майбутнє України ‘99» . Після чого, вже підкріплена відеорядом, вона зчинила справжній шоу-бізнесовий скандал, коли, всупереч режисерові, Друга Ріка зробила перепрочитання раніше відомого відеокліпу.

Другим синґлом з альбому «Я Є» стала робота «Там, де ти», з якою «Друга Ріка» зазвучала по-дорослому. Вона й досі звучить наче записана сьогодні.

Поміж двома абсолютно різними за характером альбомами «Я Є» та «Два», несподівано з’явилася композиція «Оксана» (квітень 2001 р.), яка ознаменувала невимушений і веселий період ДР та могла б стати першим награнням неіснуючого по-панківському драйвового диску. Натомість за два роки «Оксана» потрапила в альбом «Два», котрий саме стільки ж часу забрав для того, щоб накопичити і записати весь матеріал для нього. Попри те, що «Оксана» не на всі 100 відсотків віддзеркалює обличчя ДР, саме з нею тривалий час пов’язували Другу Ріку. Пісня цілком органічно, але без особливої участі ДР, увійшла у медіа-простір і абсолютно незалежно жила там кілька років. Дотепер дехто ототожнює групу саме з цією піснею.

В осібній «Математиці» (грудень 2002 р.) Друга Ріка повертається до свого більш жорсткого гітарного звучання, яке нині стало вже традиційним. Як колись і пісня «Впусти мене», вона була презентована в ефірі напередодні Нового Року.

Довгоочікуваний альбом «Два» був символічно презентований 2-го травня, вдень о 02:00-й 2002-го року. Альбом увібрав солідну кількість гітів: «Вже не сам», «Математика», «Шансон» і «Оксана». А пісні «Алло», «Новий день» та «Я чую тебе тут» отримали гітовий статус навіть не маючи відео-підтримки.

Перша інтернаціональна пісня «Вже не сам», яка після «Оксани» та «Математики» змінила враження про «ДР», стала треком, що полюбився не тільки українцям. Після непоганого виступу на фестивалі «Рупор» вона з’явилася в російському медіа-просторі. А багато європейців і американців, котрі так само наспівують «Je ne Sum», до цього часу переконані, що це французькою…

У червні 2003-го року в рамках світового туру «Paper Monster» Україну відвідує вокаліст Depeche Mode - Дейв Ген – той, чия музика, чи точніше її відсутність протягом певного часу, стала поштовхом для музикантів ДР до творчої самореалізації і створення групи. За велінням долі саме ДР запросили розігріти легенду на київській сцені.

Ані «Друга Ріка», ані критики чи шанувальники не можуть пояснити чому ДР не тішить новими платівками щороку. Можливо вся суть у назві? Але єдине, що відверто можна зазначити: намагання зробити не абищо і надовго пояснює той факт, що ДР видає свої альбоми кожні два роки.

Саме стільки часу тривало створення альбому «Рекорди», який побачив світ 26 квітня 2005-го. Він наблизив «ДР» до «золотої» позначки і довгі три роки нагадував про команду своїми довгожителями: «Так мало тут тебе», «П’ю з твоїх долонь», «Спи до завтра», «Три хвилини», «Відчиняй».

Перший провісник «Так мало тут тебе» був відправлений у вільне плавання, не отримавши вчасно відеокліпу, який змушений був наздоганяти пісню, що вже три місяці жила у радіопросторі. Деякі FM-станції тоді прозвітували, що за цей короткий час пісня прозвучала в ефірі більше 1000 разів.

Перезнявши кліп «Так мало тут тебе», перша версія якого пропала через дивом «засвічену» плівку, композиція врешті справді самореалізувалась і увійшла до списку «золотих» пісень, без яких не обходиться жоден концерт групи.

Саме завдяки перезніманню Віктор Скуратовський, активно втрутившись у знімальний процес, згодом зміг реалізувати себе як режисер в усіх подальших відеороботах «Другої Ріки».

З альбому «Рекорди» Друга ріка розпочинає новий етап творчості, взявши увесь менеджмент, відео та стиль групи у свої руки. Можливо, в тому і полягає успіх та різкий злет ДР, що цього разу музиканти змогли від зародку, з репетиційної бази до телевізора, радіостанції чи концертного майданчика, без посередників донести свою думку.

Такими чином у вітчизняному шоу-бізнесі з’явилася справжня незалежна, нова формація зі своїм, ні на кого не схожим обличчям.

До свого умовного 10-ліття у грудні 2006 року Друга ріка видає компіляцію з 13-ти найкращих треків «Денніч», доповнених новою, однойменною заголовною піснею.

Навесні 2007-го ДР засіла у студії, щоб цього разу відійти від традиції випускати альбоми кожні два роки. Але робота просувалася не так легко, як того б хотілося, тому музиканти змушені були перенести реліз на осінь. Але й цьому не судилося трапитись. Валерій Харчишин несподівано потрапляє у жахливу ДТП, що на довгий час прикувала його до ліжка.

Єдине, що встигли «ДР» напередодні аварії та виходу нового альбому, так це запустити в простір новий гіт з назвою «Кінець світу», що одразу, вперше в історії групи, потрапив на першу сходинку національного радіочарту.

Знову ж таки навесні, але вже 2008-го, ДР повернулися з новим альбомом із новою «Модою», тексти якого зазнали змін, викликаних особливим станом вокаліста.

«Мода» насичена життям і жагою до нього. Туди увійшли деякі треки, які відлежувалися близько 5-ти років у скрині гітариста О. Барановського, але чомусь, після тієї трагічної події, набули нового змісту, наче були спеціально для цього створені.

Не спекулюючи на цій події, ДР видають невластиву собі комічну, самоіронічну «Фурію», яка на концертах призводить до шаленства не лише публіки, але й учасників групи.

На наступну пісню «Пропоную Мир» було змонтоване концертне відео, яке намагається відтворити справжній драйв живих виступів і те, що відбувається на концертах «ДР», те, що неможливо передати жодним сюжетом і те, для чого ДР вийшла на сцену.

Восени 2008-го Друга Ріка і Токіо сколихнули дещо байдужий та інертний стан суспільства, підірвавши його і звернувши увагу людей на найважливіше своїм спільним доробком «Догоним! Доженемо!». Той, хто долучився до спільної роботи над документальним кліпом, і хто був присутній під час своєрідного флеш-мобу, що став одночасно презентацією і прем’єрою пісні, той має про що розповісти.