Дві сльозинки скотилися з її прекрасних очей - великих і ніжних. Незабаром до них приєдналися ще кілька. Тихо стікаючи по її щоці, вони нечутно перемовлялися: - Що з нею? - Вона плаче, - авторитетно сказала найстарша. - А як це? Чому? Через що? - загаласували інші. Старша сльозинка трохи задумалась, але відповіла: - Ну, напевно, їй сумно... або, навпаки, дуже радісно... Молодша, найменша і нетямуща, тоненьким голоском запитала: - А хіба це весело - плакати? Старша сльозинка поблажливо посміхнулася: - Ну, звичайно, ні, дурненька! Маленька здивовано сказала: - От дивно, навіщо ж тоді це робити? От я люблю веселитися! - із цими словами вона швидко втекла зі щоки, залишивши тільки легкий слід. Інші, дійшовши до середини, зупинилися побалакати: - Це маля ще не розуміє, що без сліз немає глибини почуттів... * * * Вона посміхнулася і спробувала витерти всі сльози. - Коханий, нарешті ти повернувся! Я так довго тебе чекала! Хлопець у військовій формі запитав, цілуючи її очі: - Тоді чому ж ти плачеш? - Від щастя...
Джерело: www.20minut.ua
|