Одного дня два моряки відправилися в мандри по світлу, щоб знайти свою долю. Приплили вони на острів, де у вождя одного з племен були дві дочки. Старша — красуня, а молодша — не дуже.
Один з моряків сказав своєму другу:
- Все, я знайшов своє щастя, залишаюся тут і одружуюся на дочці вождя.
- Так, ти правий, старша дочка вождя красуня, розумниця. Ти зробив правильний вибір - одружуйся.
- Ти мене не зрозумів, друг! Я одружуюся на молодшій дочці вождя.
- Ти що з розуму з'їхав? Вона ж така. не дуже.
- Це моє рішення, і я це зроблю.
Друг поплив далі у пошуках свого щастя, а жених пішов свататися. Треба сказати, що в племені було прийнято давати за наречену викуп коровами. Хороша наречена коштувала десять корів. Приганяв він десять корів і підійшов до вождя.
- Вождь, я хочу узяти заміж твою дочку і даю за неї десять корів!
- Це хороший вибір. Моя старша дочка красуня, розумниця, і вона коштує десяти корів. Я згоден.
- Ні, вождь, ти не зрозумів. Я хочу одружуватися на твоїй молодшій дочці.
- Ти що, жартуєш? Не бачиш, вона ж така. не дуже.
- Я хочу одружуватися саме на ній. - Добре, але як чесна людина я не можу узяти десять корів, вона те не коштує. Я візьму за неї три корови, не більше.
- Ні, я хочу заплатити саме десять корів.
Вони одружилися.
Прошло декілька років, і мандруючий друг, вже на своєму кораблі, вирішив відвідати товариша, що залишився, і взнати, як у нього життя. Приплив, йде по берегу, а назустріч жінка неземної краси.
Він її запитав, як знайти його друга. Вона показала. Приходить і бачить: сидить його друг, довкола діточки бігають.
- Як живеш?
- Я щасливий.
Тут входить та сама красива жінка.
- Ось, познайомся. Це моя дружина.
- Як? Ти що одружувався ще раз?
- Ні, це все та ж жінка.
- Але як це сталося, що вона так змінилася?
- А ти запитай у неї сам.
Підійшов друг до жінки і запитує:
- Вибач за нетактовність, але я пам'ятаю, яка ти була. не дуже. Що сталося, що ти стала такою прекрасною?
- Просто, одного дня я зрозуміла, що коштую десяти корів
