У чому полягає «момент істини» першого ранку? Коли емоційні пориви вщухли і збудження уляглося, ми починаємо відкривати для себе іншу людину, впізнавати її без прикрас і облуди. Це вкрай сприятливий момент для того, щоб роздивитися і точніше побачити обстановку.
У цей час одна частина людини переживає подію, що сталася, не особливо переймаючись питаннями, зате інша помічає і відкладає в пам’яті всі деталі, які виявляться вирішальними для продовження історії. Хто стане першим? Про що будемо говорити? Незграбні паузи заповнюються банальними словами чи поцілунками …
Всі наші п’ять почуттів напоготові. Свідомість сканує і зважує приємні і не дуже сюрпризи: «Це мені приємно, а це – ні. Я звикла до повноцінного сніданку, а він на ходу ковтає каву», «Мені подобаються простота і природність, а її ванна кімната битком набита усілякою косметикою... » Трапляється й так, що білизна партнера, який вчора так турбувався про те, як він виглядає, виявляється не надто свіжою.
Але хіба не більше, ніж ранок, нам говорить один про одного перший вечір, проведений вдвох? Адже якщо він пройде погано, першого ранку не буде зовсім! Зрозуміло! Але вечір, як правило, проходить ніби уві сні: у передчутті майбутнього ми намагаємося відповідати своєму партнерові, хочемо опинитися на висоті, бути відкритими, готовими до сприйняття його особливостей …
Відбувається нова ідентифікація, коли ми співвідносимо себе з іншою людиною, її звичками, ритмом, з подробицями її повсякденного життя… Сумісно чи все це з нашим «Я»? Звичайно ж, піднесена, святкова атмосфера першого вечора не дає шансів знайти відповідь на це питання.
Ви кажете, що одним з найбільш делікатних випробувань є похід в туалет. Чому ж ми так соромимося цього? При пробудженні верх бере сором’язливість. Тільки що партнери відчували себе нескінченно близькими, коли приховувати один від одного не було чого, і раптом в одну мить погляд на себе самого не витримує критики, викликаючи при цьому бажання усамітнитися. Ми повертаємося до реальності свого тіла з усіма його потребами. У цю мить наше «Я» різко віддаляється від партнера, ми чітко відчуваємо кордон свого інтимного простору.
Нам набагато легше піти в туалет, якщо партнер ще спить. Але якщо ви вже обоє прокинулися, доводиться обирати свою тактику, вдаватися до хитрощів і прийомів, щоб вийти зі скрутного становища. Іноді це перетворюється на справжнє випробування. Деякі вибирають самий радикальний варіант – терпіти і відкладати на потім!
Рішення про продовження відносин з цим конкретним партнером ми приймаємо саме в перший ранок? Це дійсно дуже важливий момент, який багато в чому визначає подальшу долю пари. Але вирішуємо ми цього ранку лише одне: чи ми зателефонуємо цій людині знову чи ні. Однак це не визначає того, як саме складуться наші відносини у подальшому. Сьогодні все частіше виникнення нових відносин сприймається як загроза особистій незалежності, тому випадки, коли люди, ледве зустрівшись, миттєво розуміють, що «це доля», належать до розряду дуже рідкісних.
Якщо перший ранок виявився для нас неприємним, чи означає це, що новим відносинам винесено невтішний вирок? Перший ранок – швидше за винятковий випадок. Як правило, ми охоплені неспокоєм, в голові тісняться тривожні думки, ми боїмося не сподобатися нашому партнеру, побоюємося його оцінок.
Нерідко у нас виникає бажання просто втекти. Проте буває й так, що історія, початок якої нас зовсім не надихав (партнер проявив себе як егоїст, виявився млявувато в ліжку або злегка неохайним), не дивлячись ні на що перероджується в любов. Один із прикладів – історія дівчини, яка опинилася в ліжку з новим знайомим тільки заради інтрижки, щоб було про що потім поговорити з подружкою. Проте цей «компенсуючий прийом» переріс у справжню любовну історію і вони вже три роки живуть разом.
Любов не визначається цілком якоюсь доленосною зустріччю; вона створюється сьогоденням і спрямована в майбутнє. Кожен день приносить нам нові відкриття і сюрпризи. Маленька любов сьогодні може стати великою любов’ю завтра. З іншого боку, якщо вже в перший ранок ви відчуваєте, що в повітрі повисло роздратування, для вас це має стати сигналом до негайного відступу! Якщо дати захопити цьому почуттю весь простір, подолати його буде неможливо.
