Один з вас навіть слухати не хоче про бажання іншого й уперто стоїть на своєму. Ніякі доводи, прохання і переконання не можуть вплинути на його рішення: «Диван і лише диван, я звірячо втомився на роботі, я хочу виспатися і відпочити». Другому не залишається вибору, він (частіша все-таки вона) підкоряється волі дурня і всупереч своєму гарячому бажанню поїхати на природу відправляється на кухню готувати сніданок.
Фахівці називають такий стиль взаємостосунків в парі стилем уникнення.
Стиль 2
В цьому випадку подружжя сідає за стіл переговорів. Уважно вислухавши бажання один одного, вони вирішують зупинитися на варіанті, який влаштував би відразу двох. Кожний з них погоджується частково пожертвувати своїми інтересами, вони знаходять компромісне рішення: до обіду валяються в ліжку, а потім відправляються в найближчий парк подихати свіжим повітрям.
В даному випадку діє стиль компромісу.
Стиль 3
Один з подружжя, знаючи, як інший хоче відпочити або з'їздити в ліс і, не бажаючи загострювати стосунки, йде на поступки. Робить він це заради сім'ї і відносин з обов'язковою умовою, що наступного разу поступиться іншим: «Сьогодні обідаємо у батьків, а завтра запрошуємо друзів». Психологи називають таку поведінку стилем пристосування.
Стиль 4
Кожний з подружжя стоїть на своєму і щосили прагне реалізувати своє бажання. У хід йдуть накази, крики, докори, звинувачення, істерики, сльози. І чоловік, і дружина наполягають на своєму варіанті, у жодному випадку не бажаючи йти на поступки. Розгорається суперечка: «Або вечеря у сімейному колі, або нічого. І якщо ти мене любиш, то згодишся!» і у відповідь: «Якби ти любив мене, то ця розмова навіть не почалася б. Все, дзвоню друзям і запрошую їх!». Суперечка перетворюється на конфлікт: «Ну, якщо ти не хочеш поступатися, то про які стосунки може йти мова?».
В наявності стиль суперництва зі всіма витікаючими з нього наслідками.
Стиль 5
Подружжя веде мирні переговори, терпляче вислуховуючи один одного і з повагою ставлячись до бажань «опонента». В ході переговорів з'ясовується, що чоловік, наприклад, хотів в колі близьких людей оголосити про своє підвищення по службі, а тому наполягав на сімейній вечері. Дружина ж мріяла в романтичній обстановці (осінній ліс, золотисте листя) зізнатися чоловіку у вічній любові і сказати, що вагітна. В результаті вони проводять чудовий день в лісі з батьками і близькими друзями, святкуючи відразу дві знаменні події!
Фахівці виділяють тут стиль співпраці.
Останній стиль — наймудріший, самий грамотний і найдієвіший спосіб рішення сімейних конфліктів. Саме він може закласти міцний фундамент взаєморозумінь в сім'ї.
Але як бути, якщо вашій парі далеко до співпраці і розуміння? Як бути, якщо один з вас тягне ковдру на себе і вимагає жертв з боку партнера?
І чому ми всі такі розумні, начитані і просунуті часто забуваємо про необхідність слухати і, головне, чути один одного? Куди дівається наша дипломатичність, розуміння і поступливість вже при першому натяку на посягання на нашу територію? І чи реально змінити стиль взаємостосунків в своїй сім'ї?
Чула вираз: «Він/вона не відає, що творить»? От так і з нами! Ми вибираємо невигідний стиль поведінки в сім'ї по незнанню. Поступившися один раз з благих намірів, ми самі того не підозрюючи, приміряємо на себе роль вічної жертви і замикаємо круг. Наступного разу від нас чекатимуть аналогічної поведінки.
Так, можна в окремих випадках, коли це доречно і має сенс, піти на поступки або, навпаки, настояти на своєму. Але без розуміння істинних бажань і потреб один одного далеко не піти. Тільки пошаною, трепетним відношенням і співпрацею можна добитися повного взаєморозуміння в сім'ї.
