Психологія чоловіка - справа делікатна, але хіба ми боїмося труднощів?
Якби ця проблема була суто моєю, я не так нервувала б, але дивлюся на більшість знайомих - те саме! Майже в усіх кожен новий чоловік - це «переспів» старого. Розлучаєшся з одним, бо він неуважний, жадібний, грубий, ледачий - які там ще невиправні «дефекти» бувають? Дивишся у майбутнє, звісна річ, з оптимізмом: нічого, що у сто п'ятий раз не пощастило, зате на сто сорок восьмий усе складеться. Але... Граблі стоять на тому ж місці і шлях до них - такий самий прямий!
Чому нам попадаються «одні і ті самі чоловіки»?
Це запитання я поставила своїй подрузі, якій попадаються теж «одні й ті самі», але завжди неймовірно турботливі, ніжні, добрі! Чому?
І ось що вона мені відповіла:- Тому що чоловіки - наше найбільше найправильніше дзеркало! І в цьому їхнє вміння доведене до досконалості! Щоправда, з деякими нюансами: вони максимально точно відображають... наше ставлення до самих себе. Ти вважаєш себе сильною, здатною впоратися з будь-якою проблемою? Твій чоловік охоче розділить твою думку! І буде з чистою совістю дивитися телевізор, поки ти воюватимеш на кухні з брудним посудом, невивченими уроками дітей і чим там ще? Несправним краном?
Ти звикла економити на собі, коханій? Твій чоловік надасть тобі і цю можливість! Брешуть усі вчені та ясновидці разом узяті, коли говорять, що у чоловіків не розвинена інтуїція! Дуже навіть розвинена! І якщо ти відчуваєш почуття вини за кожну нову помаду або флакончик парфумів, чоловік ніколи в житті не обтяжить твою совість тяжким почуттям вини! Сиди собі без макіяжу, зате з чистою совістю!
А знаєш, чому чоловіки чинять так, а не інакше?
А їм із дитинства втовкмачили, що жінка - це загадка. (А ми своїми необдуманими вчинками – і ніде правди діти, тільки переконуємо їх у цьому все життя!) Зневірившись розгадати нас, таких таємничих, чоловіки вирішують завдання з притаманною їм простотою: просто переймають наше ставлення до себе і все!
Висновок? Люби себе, потіш себе! І тоді в голові чоловіка вишикується образ жінки, яку не можна не любити, не можна не балувати. Але май на увазі, що вистава для публіки тут не згодиться. Треба не здаватися розбалуваною, а бути нею! Інакше спрацює метод Станіславського: «Не вірю!» І твій чоловік вляжеться на дивані з газеткою, поки ти підлогу вимиваєш.
Ну що, все зрозуміла?
Теоретично - зрозуміла. А практично ... Це що ж, мені квіти собі дарувати та каву в ліжко подавати?» Отаке запитання прийшло до нас на пошту.
Перше, що хочеться зробити, - це порадити дівчині звернутися до психолога, так? Або записатися на спеціальні тренінги. Але от біда: на ці курси хоч самій записуйся, щоб навчитися бути квіточкою, яку пестять і плекають... Невже проблема така глобальна і ми просто приречені все життя наступати на одні й ті самі граблі? Можливо, справді треба пошукати причину в собі?
